До 1819 р. в Бабаях діяла тільки церковнопарафіяльна школа, друга у Харківській губернії.

Вперше згадки про заклад освіти в архівних паперах зустрічаються в січні 1851 року, а саме, в Рапорті на ім’я його превосходительства пану Харківському гражданському губернатору, дійсному статському совітнику і кавалеру Олександру Семеновичу Траскину, що в селі Бабаях дійсного статського радника Щербініна існує школа, в якій учнів 25…

Але це не значить, що до цього в Бабаях закладу освіти не існувало. Бо з листа Г.С.Сковороди своєму другу Афанасію Кіндратовичу Панкову, що був написаний у 1774 році, Г.С. Сковорода пише про те, що написав він півтора десятка байок і … « умножил сего года в Бабаях онде до половини».

Близьким другом Г.С. Сковороди був бабаївський священик Іаков Правицький, з яким він листувався. В одному з листів Г.С. Сковорода писав: «У друга нашого, бабаевского иерея Иакова Правицкого, все мои творения хранятся. По мне бы они давно пропали! Я удивился, увидев у него моего «Наркиса» и «Симфонию».

Є всі підстави вважати, що в той час існувала церковно – приходська школа в селі Бабаях. З архівних джерел відомо, що з 24 грудня 1893 року існувала в Бабаях церковно – приходська школа, в якій 18 хлопчиків і 8 дівчаток. Завідуючий школою – священик Микола Лобковський, він же і законовчитель. Крім того, з 1871 року існує в Бабаях і земська школа, де навчається 81 хлопчик і 77 дівчаток. Багато дітей бере участь у читанні та співах на кліросі.

Ще одна земська Бабаївська школа знаходилась у селі Ржавець.

У 1878 році в селі Бабаї було відкрито училище. У цьому ж 1878 році була побудована школа виключно на гроші … «крестьянского общества, которому это обошлось в 946 рублей».

«Находится школа на краю села против центра его на небольшом возвышении, недалеко от кладбища… Питейных заведений и торговых заведений близко нет…»

З уривків запису розвитку школи в Бабаях, можна зрозуміти, що священики приділяли велику увагу навчанню дітей. І якщо священик товаришував з видатним філософом Г.С. Сковородою, який ратував на розвиток науки, шкіл, учбових закладів і , який зберігав твори філософа, то напрошується висновок: Іаков Правиць кий був священиком – просвітителем, а значить при церкві повинна була бути школа! Адже ідеї Г.С. Сковороди, що мандрував стежками нашого села були близькі священику Іакову Правицькому, ба інакше він би не зберігав його праці, а значить він повинен був пропагувати його твори, а це можна було все проводити у школі. А це 1774 – 1776 роки.

Тому нашому закладу освіти – не мало, не багато, а десь років з 243-245.

Сучасний заклад освіти стоїть якраз на тому місці, де пролягала стежка нашого філософа до холодної криниці. Якщо вийти за будівлю на пагорбок, то видно і стежки, і ліс, що так приваблював Г.С. Сковороду.

Тому наш заклад освіти особливий. Він тримається на традиціях сивої давнини. Перший директор згадується у 1927 р. – Міцкевич К.Ю. Постановою засідання Бабаївської сільради від 14.07.1928 року школа стала семирічкою.

Сьогодні ліцей має багато традицій, які мають сиву – сиву давнину.

Яскравою сторінкою ввійшли наші випускники закладу освіти, жителі селища С.Ф. Ярмак, П.О. Потапенко до історії держави. В роки Другої світової війни стали Героями Радянського Союзу – посмертно. Їм було по 21 року.

З метою увінчення пам'яті Героя Радянського Союзу Потапенка Пилипа Олексійовича у березні 1964 року закладу освіти було присвоєно його ім'я.