Булінг - цькування однієї людини іншою, агресивне переслідування однієї дитини іншими дітьми.

Головні компоненти булінгу:

1. Це агресивна і негативна поведінка.

2. Булінг здійснюється регулярно.

3. Булінг відбувається у відносинах, учасники яких мають неоднакову владу.

4. Ця поведінка є умисна.

Як боротися з булінгом

У ситуації цькування завжди є:

"Агресор" - людина, яка переслідує і залякує жертву.

"Жертва" - людина, яка піддається агресії.

"Захисник" - людина, що знаходиться на стороні жертви і намагається захистити її від агресії.

«Агресята» - люди, які беруть участь в цькуванні, розпочатої агресором.

"Прихильники" - люди, що знаходяться на стороні агресора, безпосередньо не бере участь в знущаннях, але і не перешкоджає їм.

"Спостерігач" - людина, яка знає про деталі агресивної взаємодії, знущань, але дотримується нейтралітету.

Як допомогти дитині, якщо вона виявилася агресором?

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

1. Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".

2. Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

3. Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

4. Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

5. Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

6. Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.

7. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

8. Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.

9. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

10. Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Як батькам і школі запобігти булінгу?

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг:

1. Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати.

2. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.

3. Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.

4. Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.

5. Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.

6. Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.

7. Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.

8. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.

9. Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.

10. Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

Поради психолога батькам:

Як зрозуміти, що ваша дитина піддається булінгу?

Якщо зовнішніх проявів немає або вони неоднозначні, зверніть увагу на дев'ять найпоширеніших ознак:

1. У дитини мало або взагалі немає друзів, з якими вона проводить час.

2. Боїться ходити до школи або брати участь у заходах з однолітками (гуртки, спорт).

3. Ходить до школи довгим «нелогічним» шляхом.

4. Втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися.

5. Приходить додому сумна, похмура, зі сльозами.

6. Постійно відмовляється йти до школи, посилаючись на головний біль, біль у животі, погане самопочуття.

7. Має розлади сну або часті погані сни.

8. Втрачає апетит, проявляє тривожність, страждає від низької самооцінки.

9. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитися від агресора.

Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу?

Інколи діти стають жертвами булінгу. Вони соромляться про це говорити і часто звинувачують себе. Можуть відчувати себе безпорадними та вважати, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:

1. У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

2. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

3. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

4. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

5. Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.

6. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

7. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

8. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

9. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

10. Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

11. Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

12. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

13. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

14. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.

Обов'язкові правила профілактики булінгу для всіх дорослих, які працюють в освітній установі:

1. Не ігнорувати, чи не применшувати значення. Якщо в школі прийшли до спільного розуміння і згоди про те, що булінг є проявом насильства, то тоді навіть у тих, хто не є прямим учасником, підвищується сприйнятливість до ситуацій булінгу і з'являється здатність адекватно реагувати.

2. Виявити активність в даній ситуації. Якщо вчителю стало відомо про випадок булінгу, або він став свідком такого випадку, він повинен зайняти ясну і недвозначну позицію. Учитель може спробувати домогтися того, щоб, щонайменше "спостерігачі", а по можливості і сам "агресор", змінили свою позицію щодо булінгу, а також пояснити їм, які психологічні наслідки для жертви в цій ситуації.

3. Розмова з "агресором" булінгу. Якщо стало відомо про випадок булінгу, необхідно провести бесіду з організатором, де, перш за все, ясно дати зрозуміти, що в школі не будуть терпіти булінг.

Потрібно враховувати, що при роботі з булерами (агресорами) дозволяється критикувати, а також коректувати поведінку, але ні в якому разі не переходити на особистості. Потрібно враховувати, що такі діти та підлітки зазвичай втрачають інтерес чинити насильство, якщо знаходять в своєму закладі якесь досить осмислене, а також цінне заняття для себе, в якому вони здатні проявити свій потенціал, а також пережити почуття успіху.

Санкції є відмінним засобом, щоб дати дитині зрозуміти, чим може загрожувати його вільний вибір. Якщо дорослий витримує такі обмеження, це вчить підлітка нести відповідальність за свої вчинки.

Потрібно враховувати, що відповідальність за нормальні відносини між дітьми і дорослими лежить виключно на представниках старшого покоління. Також рекомендується використовувати різні правила для регулювання життя дитини в школі, а також в домашніх умовах, при цьому такі норми не повинні суперечити один одному.

4. Розмова з "жертвою" булінгу. Дуже важливо захистити учня, який став "жертвою" і перестати приховувати булінг. Провести довірливу бесіду з дитиною, яку образили, спробувати зрозуміти його, підтримати, допомогти усунути негативні емоції (почуття страху, образи, провини).

5. Розмова з класом. Обговорити з дітьми в класі випадок булінгу. Така розмова зробить ситуацію явною для всіх, допоможе вирішити конфлікт і розбіжності, разом обговорити наявні правила проти булінгу або виробити нові. При цьому активно залучаються до бесіди і обговорення ті школярі, які ведуть себе позитивно.

6. Проінформувати педагогічний колектив. Педагогічний колектив повинен знати про випадок булінгу і взяти ситуацію під контроль.

7. Запросити батьків для бесіди. Якщо булінг має місце в початковій школі, то особливо важливо, якомога раніше залучити батьків, обговорити з ним, які є (або можуть бути) ознаки, що свідчать про булінг і якими можуть і повинні бути стратегії реагування.

8. Наступ наслідків. Булери повинні зустрітися з неминучими наслідками своїх дій. Так само як, в тому числі, принесення вибачень "жертві" і відновлення того майна, яке було зіпсовано або відібрано.

Методи профілактики булінгу для класних керівників:

Необхідно припиняти будь-які прояви глузування, насилля, цькування і просто нетолерантного ставлення у класі. Застосовувати виключно судження без оцінювання. Виконувати свої функціональні обов’язки щодо об’єднання класу, згуртування учнів. Розробити спільно з учнями правила поведінки у класі, і слідкувати за їх дотриманням. Класному керівнику необхідно проводити класні години з теми «мобінг, булінг», можливо за участю практичного психолога, соціального педагога. Важливо говорити про цю проблему з усім колективом класу, розповідати учням про наслідки насилля, цькування, про відповідальність за такі дії, і формувати у них ефективні стратегії поведінки в таких ситуаціях, вчити, як захистити себе і допомогти іншому.

Класна година. Можна використовувати для бесід час класної години. Вплив буде максимальним, якщо обговорення теми стане природним продовженням шкільних буднів. Короткі, але часті розмови набагато ефективніше, ніж рідкісні і тривалі. Такий ритм - щотижневе коротке обговорення теми - дуже ефективний. Учні постійно відчувають, що вчитель, батьки і школа не потерплять цькування, а хороші вчинки не залишаться без уваги і будуть оцінені гідно.

Однак важливо, щоб ці бесіди не перетворилися в формальний ритуал, проведений лише для того, щоб бути проведеним. Тоді вони втратять свою силу, а в гіршому випадку приведуть до зворотного результату. Учні помітять, що педагогу, по суті, все одно, і створюється лише видимість того, що все в порядку, що його легко провести. Це на руку переслідувачам, а жертві стає ще важче.

Скласти правила класу. Зазвичай правила класу розробляються і письмово формулюються разом з учнями. Це можна зробити різними способами. Можна кожному дати завдання письмово сформулювати правила, потім розділити учнів на групи, в яких вони відберуть, скажімо, по три правила.

Групи виносять своє рішення на загальне обговорення, і правила обираються шляхом голосування. Список правил вивішується в класі.

Правила можуть діяти протягом певного часу, але їх необхідно підкріплювати і дотримуватися. Їх слід документально зафіксувати, важливо також, щоб директор та вчителі надавали їм значення.

Перегляд фільмів. Багато вчителів, подивившись фільм з класом, і обговорюючи з учнями тему булінгу, за допомогою фільму могли проілюструвати, про що йшла мова.

Постановки. Школа або клас можуть самостійно поставити спектакль про булінг. Правильний вибір акторів, хороша підготовка і відповідне виконання допоможуть донести до глядачів принципи, за які бореться школа. Актори і самі можуть багато чому навчитися, а в подальшому стати хорошими рольовими моделями для інших. Співробітники школи сприяють закріпленню принципів, допомагаючи учням підготувати і провести спектакль.

Твір. Учням дається завдання написати невеликий твір про булінг, можна додатково пояснити, які питання повинні бути в ньому відображені. Завдання можна виконати в школі, а можна дати домашнє завдання (в цьому випадку учень при бажанні зможе обговорити завдання з батьками). Процес написання твору дає більш глибоке розуміння теми. Нерідко в творах спливає важлива для вчителя інформація, про яку учень не може говорити прямо. Крім того, твір може відобразити схильності автора. Не виключено, що серед авторів є жертва булінгу, переслідувач або популярний учень. Це дає вчителю додаткові можливості.

Комбінування форм роботи. Література, фільми, постановки, твори і бесіди сприяють профілактиці булінгу. Такі форми роботи можна використовувати як окремо, так і в поєднанні один з одним. Це не потребує великих часових затрат, але продемонструє позицію школи, дасть учням привід задуматися і послужить систематичним нагадуванням. Якщо вчитель користується довірою учнів, то ці профілактичні заходи бувають досить ефективними.

Шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.